Пан (др.-грец. Πάν) – давньогрецький бог пастушества та скотарства, родючості та дикої природи, Культ якого має аркадійське походження. Етимологія імені зазвичай, починаючи з гомерових гімнів, пов'язувалася з грецьк.
В ескімоській міфології Пана божество, що дбає про душі в Адлівуні до їх переродження.
Навколишні мешканці чули, як він грав на сопілці на горі Меналіон (Аркадія). Винайшов гру на сопілці біля гори Номія (Аркадія), де було місце Мельпея. Допомагав афінянам при Марафоні, гора Пана є на Марафонській рівнині.
Традиційно їх 12, класичний список звучав так: Аполлон, Арес, Артеміда, Афіна, Афродіта, Гера, Гестія, Гермес, Гефест, Деметра, Зевс, Посейдон. Епітет «Олімпієць» переважно ставився до їхнього глави Зевса.