Дисфорія (від грец. δυσφορέω «страждати, мучитися; досадувати») форма болюче-зниженого настрою (антонім слова «ейфорія»), що характеризується похмурою дратівливістю, почуттям неприязні до оточуючих.
Дисфорія є досить специфічним симптомом органічного ураження центральної нервової системи, епілепсії, абстинентного стану та патологічного сп'яніння. При яких хворобах та станах виникає: Епілепсія.
Значення пов'язаний, що співвідноситься за значенням з іменником ◆ Практично завжди поєднуючись з іпохондричними проявами, тривогою, психічні розлади набувають дисфоричний відтінок.
Для легкої дисфорії характерні прискіпливість, буркотливість, уразливість, а також іноді іронія та уїдливість. Зазвичай легку дисфорію оточуючі приймають за властиву індивіду характерологічну особливість. Тяжка дисфорія проявляється тугою, злістю, почуттям відчаю та безвиході, а також спалахами люті.