Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це комплекс специфічних рухових порушень, що виникли внаслідок ураження центральної нервової системи дитини в процесі внутрішньоутробного розвитку, під час пологів або у перші 1-2 роки життя.
ДЦП – це захворювання центральної нервової системи, при якому відбувається ураження одного (або декількох) відділів головного мозку, внаслідок чого розвиваються не прогресуючі порушення рухової та м'язової активності, координації рухів, функцій зору, слуху, а також мови та психіки.
Термін «церебральний параліч» з'явився значно пізніше, а саме 1889 року. Ввів його в медичний побут канадський лікар-науковець Вільям Ослер. Він був переконаний, що головною причиною розвитку ДЦП є ушкодження головного мозку дитини.
Дитячий церебральний параліч – широке поняття, що поєднує групу рухових розладів, що прогресують на фоні пошкодження мозкових структур у перинатальному періоді. Для патології характерні порушення інтелекту, розлади психіки, порушення ходи та координації рухів.