Смирення самостійний психічний стан спокою, умиротворення або рефлексія, що формуються головним мозком. Етимологія слова свідчить про суть терміна — прагнення світу, умиротворення. Смиренність властиво вольовим людям, незалежно від ідеологій чи релігійних переконань.
Смиренність моральна якість, що характеризує ставлення людини до самої себе. Це – «скромність духу; відсутність гордині; лагідність». Смиренна людина «скромна в душі; не гордий». Він «ввічливий і шанобливий».
Смиренність прагнення підкорити свою волю святій Божій волі, волі доброї та вседосконалої. Оскільки джерелом будь-якої чесноти є Бог, то разом зі смиренністю Він Сам вселяється в душу християнина. Смирення ж лише тоді запанує в душі, коли в ній «зобразиться Христос» (Гал.
Смиренність – християнська чеснота, яка полягає в тому, що людина за всі свої добрі справи дякує Богові, вважаючи Його істинним Джерелом всього дорогого в собі.