У чому сенс кризи 7 років?

-Греч. κρίσις — рішення, поворотний пункт) криза у розвитку дитини, що виникає, коли дитина переходить із дошкільного віку до молодшого шкільного віку. Найяскравішим проявом цієї кризи є бажання дитини бути схожим на дорослих, що виражається в наслідуванні їх дій, манерування.

Найсуттєвішою рисою кризи семи років Л. С. Виготський називає “початок диференціації внутрішньої та зовнішньої сторони особистості дитини”. Дитина починає розуміти саму себе, орієнтуватися у своїх почуттях і переживаннях, причому перебудовується сам характер переживань.

До кінця кризи у дитини має сформуватися нова соціальна позиція – «школяр». Це означає, що дитина усвідомлює своє місце у системі суспільних відносин.

Найближча причина дитячої безпосередності – недостатня диференційованість внутрішнього та зовнішнього життя. Переживання дитини, її бажання та вираження бажань, тобто поведінка та діяльність, зазвичай представляють у дошкільника ще недостатньо диференційоване ціле.