Основне джерело сказу у собак – резервуар вірусу у природі. Найчастіше заражають домашню собаку на сказ лисиці, вовки, безпритульні собаки та кішки, щури та миші, їжаки, у південних країнах – кажани. Зустріч собаки з представниками дикої фауни нерідко призводить до поганих наслідків.
При цьому на сказ можуть хворіти не лише домашні, а й дикі тварини. Інфекція передається людям та тваринам через слину, зазвичай при укусах, подряпинах або прямому контакті зі слизовими оболонками (наприклад, очі, порожнина рота або відкриті рани).
Домашня кішка може захворіти на сказ від укусу хворої тварини або при поїданні заражених гризунів. Також можливе зараження при попаданні слини хворої на сказ тварини на пошкоджену шкіру.. До групи ризику входять кішки, які вільно відвідують вулицю.
Найчастіший шлях передачі сказу – укус. Потрапляючи у здоровий організм через кров чи слину, вірус починає викликати незворотні наслідки. Носієм захворювання може бути будь-який ссавець – бродячий собака, кішка, лисиця, їжак та інші.