Хвороба (лат. morbus) – це стан організму, виражений у порушенні його нормальної життєдіяльності, тривалості життя та його здатності підтримувати свій гомеостаз. Є наслідком обмежених енергетичних та функціональних можливостей живої системи у її протистоянні патогенним факторам.
У МКБ-10 усі хвороби розподілені за 21 класом, які створені на основі 4 принципів: етіології (I, XIX та XX класи), патогенезу (II та IV), локалізації (III–XIV) та спільності особливих станів (XV, XVI, XVII).
У лексикографічних джерелах хвороба – це розлад здоров'я, порушення нормальної життєдіяльності організму, обумовлене функціональними чи (і) морфологічними змінами, а також відхилення від нормального розвитку або пошкодження, руйнування.
Лікарі-неврологи досліджують причини виникнення захворювань, аналізують симптоматику хвороби, визначають способи діагностики проблем, що виникли. На основі виявленого діагнозу лікар призначає ефективне лікування пацієнта.