Хвороба Меньєра є самостійним захворюванням внутрішнього вуха незапальної етіології з накопиченням надмірної кількості рідини (ендолімфи). Хвороба проявляється періодичними нападами системного запаморочення, шумом у вухах, прогресуючим зниженням слуху по нейросенсорному типу.
Типова клінічна картина ДППГ включає запаморочення (з ілюзорним горизонтальним та/або вертикальним рухом предметів) та ністагм (мимовільні рухи очних яблук), що виникають з деяким латентним періодом (5-20 секунд) при русі головою в просторі.
При синдромі (на відміну хвороби) немає шуму у вусі і немає прогресуючого зниження слуху. Одним із характерних симптомів, що дозволяє відрізнити хворобу Меньєра від приглухуватості, є неможливість сприймати звуки низької частоти.