Відкриття вивченої безпорадності Мартіну Селігману Дивно пощастило – вже на зорі своєї кар'єри, в 1964 році, будучи молодим випускником університету, він зумів зробити спостереження, яке заклало основу однієї з найвідоміших психологічних теорій, що дають пояснення невпевненості у собі та безпорадності.
Селігман розробив свою методику, яку назвав «модель НУП» (Неприємність – Переконання – Наслідки), де він крок за кроком пояснює, як боротися з вивченою безпорадністю. Доктор медицини, психіатр та психоаналітик Норман Дойдж присвятив свою книгу такому важливому явищу як нейропластичність мозку.
Американський психолог, основоположник позитивної психології. Директор Центру позитивної психології в Університеті Пенсільванії. Навчався у Прінстонському університеті, де вивчав спочатку філософію, а потім захопився психологією.
Вивчена безпорадність (англ. learned helplessness), також придбана або завчена безпорадність – застаріла концепція в психології, що описує психічний стан, при якому жива істота не відчуває зв'язку між своїми діями та їх результатами.