З погляду Камю, Сізіф по-справжньому щасливий, бо піднімається над безглуздістю свого існування і може час від часу насолоджуватися своєю працею. Камю виокремлює один аспект, швидше за все, відомий йому за гімназійним курсом: безглуздий труд.15 лип. 2023р.
Камю стверджує, що коли Сізіф усвідомлює безцільність свого завдання та однозначність своєї долі — він набуває свободи у розумінні абсурдності власної ситуації та досягає стану умиротвореного прийняття. Камю робить висновок, що «все добре» і, безсумнівно «Сізіфа слід уявляти собі щасливим».
Але Сізіф вчить вищої вірності, яка відкидає богів і рухає каміння. Він також вважає, що все добре. Цей всесвіт, відтепер позбавлений володаря, не здається йому ні безплідним, ні нікчемним. Кожна крупиця каменю, кожен відблиск руди на горі півночі становить для нього цілий світ.
Чому? Він повинен вічність провести за безглуздою і важкою роботою: вкочувати величезний камінь на гору, дивитися, як він скочується вниз і потім знову повертати його на місце. Камю вважає Сізіфа абсурдним героєм, Який живе повним життям, ненавидить смерть і приречений на безглузду працю.