Барзахом також називається місце, де перебувають душі померлих до Судного дня (Киямат). Залежно від того, які справи робила людина, його душа перебуватиме в барзасі до дня Воскресіння (бас-бад аль-маут) або в блаженстві, або в стражданнях (азаб аль-кабр).
Звідси слідує що тіла невіруючих перебувають у могилі, а їхні душі перебувають у Пеклі. Між їхніми душами та тілами залишається взаємний зв'язок. Тіла віруючих знаходяться в могилі, а їхні душі висвітлені особливим сяйвом.
Після Судного дня (кіямат) віруючі потраплять до раю, а грішники вічно горітимуть у пеклі. У раю люди вічно насолоджуватимуться благами, приготованими ним Аллахом. Головною нагородою для мешканців раю буде споглядання Господа. Аллах створив рай і пекло до створення творінь, і вони не будуть знищені.
На загальне переконання, протягом цього періоду душа померлого перебуває на землі, повертається до свого дому, витає навколо могили, відвідує місця, в яких бував померлий, «ходить по поневіряннях», а в 40-й день остаточно залишає землю («три дні у домі, до дев'яти днів у дворі, до сорока днів — землі»).