Вперше термін «хибна свідомість» зустрічається у листі Фрідріха Енгельса до Франца Мерінга. Він писав: Ідеологія — це процес, який робить так званий мислитель, хоч і зі свідомістю, але зі свідомістю хибним.
Маркс суттєво змінює змістовий зміст ідеології. За Марксом, вона – хибна свідомість, що виражає інтереси певного класу, які (інтереси) видаються за громадські.
Ідеологія за К. Марксом — це хибна свідомість, мінлива світогляд, що виходить внаслідок матеріальних протиріч у виробничій основі суспільства — вона виражає специфічні інтереси певного класу, що видаються за інтереси всього суспільства через хибну свідомість.
Центральним поняттям філософії марксизму як вчення про діалектичний процес є поняття загальності розвитку на основі законів переходу кількісних змін у якісні, заперечення заперечення та єдності та боротьби протилежностей.