Історична пам'ять (також колективна, або соціальна пам'ять) – система соціокультурних методів та інститутів, що контролюють і перетворюють важливе для сьогодення соціальне знання в інформацію про минуле для передачі новим поколінням «нагромадженого суспільного досвіду».
Коли людина вивчає події, пережиті її предками, він звертає увагу як на світлі сторінки минулого, а й у його помилки. Тому знання та пам'ять про минуле допомагають людині не здійснювати їх у майбутньому.
Історія полягає і в літературних творах, і в об'єктах культури, тому дуже важливо зберігати їх та передавати майбутнім поколінням. Автор вважає, що речі старовини поєднують нас з минулим, зберігають у собі історію та досвід поколінь, пам'ять про наших родичів, дозволяють дізнатися про особливості тієї чи іншої епохи.
Спогади допомагають нам пишатися відважними вчинками героїв, передаючи подвиги наших співвітчизників із вуст у вуста.. У творі М. Ю. Лермонтова «Бородіно» бачимо діалог дядька і племінника, у якому чоловік розповідає хлопчику про Вітчизняну війну 1812 року.