При внутрішньовенному введенні гексобарбіталу або тіопенталу натрію на фоні дії лідокаїну. можливе пригнічення дихання. Використання з інгібіторами МАО (фуразолідон, прокарбазин, селегілін) збільшує ризик зниження артеріального тиску. Хворим, які приймають інгібітори МАО, не слід призначати лідокаїн парентерально.
Застосування епінефрину разом із лідокаїном може знизити системну абсорбцію, але при випадковому внутрішньовенному введенні різко зростає ризик шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків.
Настає сенсибілізація (придбання організмом специфічної підвищеної чутливості до чужорідних речовин – алергенів). При повторному введенні препарату із цим антибіотиком у людини розвивається анафілактичний шок.
В/м вводять у дозі 2-4 мг/кг маси тіла в сідничний або дельтоподібний м'яз з інтервалами від 4 годин до 6 годин. Разова доза не повинна перевищувати 200 мг. При інфаркті міокарда перед транспортуванням пацієнта до лікарні Лідокаїн вводять внутрішньом'язово в дозі 4 мг/кг як разову профілактичну дозу (від 200 до 300 мг максимально).