Мислення – найвищий ступінь людського пізнання; процес пізнання навколишнього реального світу, основу якого складає освіта та безперервне поповнення запасу понять, уявлень; включає виведення нових суджень (здійснення умовиводів).
Анатомо-фізіологічною основою мислення є аналізуюча та синтезуюча діяльність усієї кори великих півкуль головного мозку. Для розумових процесів, перш за все, має значення ті складні часові зв'язки, які утворюються між мозковими кінцями аналізаторів.
У психології мислення – сукупність розумових процесів, що лежать в основі пізнання; саме до мислення відносять активну сторону пізнання: увага, сприйняття, процес асоціацій, освіта понять та суджень.Схожі
Найбільш суттєві з них – самостійність, широта і глибина розуму, гнучкість думки, швидкість, критичність розуму. Самостійність мислення характеризується вмінням людини висувати нові завдання та знаходити потрібні рішення та відповіді, не вдаючись до приватної допомоги інших людей.