Запам'ятовування може бути довільним та мимовільним, основу довільного запам'ятовування становить встановлення смислових зв'язків – результат роботи мислення над змістом матеріалу, що запам'ятовується. Зберігання – процес накопичення матеріалу в структурі пам'яті, що включає його переробку та засвоєння.
У запам'ятовуванні пережитого нами досвіду беруть активну участь дві області мозку. Гіпокамп – це сховище короткочасної пам'яті, а кора головного мозку служить для довгострокового зберігання.
Запам'ятовування інформації відбувається через зв'язки чи малюнки. Якщо нам вдасться пов'язати нову інформацію з чимось, що ми вже знаємо, вона легше запам'ятається. Найкраще використовувати різні органи чуття – зір і слух, оскільки при застосуванні різних видів пам'яті (зорова, слухова пам'ять) інформація запам'ятовується краще.
Коли людина звертається до блоку знань, який перейшов у довготривалу пам'ять, відбувається «складання» спогади з того, що мозок розклав на нервовому зв'язку. Мозок реактивує зв'язки, створені першому етапі консолідації, і відправляє на згадку те, що завантажив до цього.