Диференціальна діагностика (від лат. differentia «різниця», «відмінність») в медицині спосіб діагностики, що виключає не відповідні за будь-якими фактами захворювання зі подібними симптомами, що в кінцевому рахунку має звести діагноз до єдино ймовірної хвороби.
Термін «диференційований» використовується патологоанатомами для опису відмінностей між раковими клітинами та нормальними здоровими клітинами. Більшість видів раку поділяються на три мережі ступеня диференціювання – добре диференційовані, середньодиференційовані та низькодиференційовані.
У перший етап входить збирання анамнезу захворювання, тобто ретельне вивчення історії даного захворювання у хворого, з'ясування причин його появи. У другий етап входить огляд хворого та симптоматика. Третій етап диференціальної діагностики є заключним.
Алгоритм проведення диференціальної діагностики.
- Провести первинне клінічне обстеження хворого (скарги, анамнез хвороби, об'єктивні дані, анамнез життя та ін.).
- Виділити в клінічній картині захворювання якусь одну клінічну ознаку (краще очевидну).