неупереджено, з урахуванням всіх міркувань, що мають до справи ◆ Він розсудив цю суперечку об'єктивно.
Об'єктивність – ставлення до об'єкта (явлення) та його характеристик, процесів, як до незалежної від волі та бажання людини.
1. прислівник до прикметника об'єктивний; незалежно від чиєїсь свідомості, бажання чи способу оцінки ◆ Ця залежність існує об'єктивно. 2. неупереджено, з урахуванням всіх міркувань, що мають до справи ◆ Він розсудив цю суперечку об'єктивно.
Об'єктивність (лат. objectum – предмет) – здатність давати незалежну оцінку. Суб'єкт, що має об'єктивність, має можливість розглядати об'єкт таким, яким він є насправді – без відсилання до власного досвіду, смаку, бажань тощо. Об'єктивності протиставлено суб'єктивність.