Дихальна недостатність – це патологічний синдром, що супроводжує низку захворювань, в основі якого лежить порушення газообміну в легенях. Основу клінічної картини становлять ознаки гіпоксемії та гіперкапнії (ціаноз, тахікардія, порушення сну та пам'яті), синдром стомлення дихальної мускулатури та задишка.
Найбільш поширеними причинами є тяжке загострення астми та хронічної обструктивної хвороби. легень (ХОЗЛ), передозування ліками, що пригнічують дихальну активність, та стани, що викликають слабкість дихальної мускулатури (наприклад, синдром Гійєна – Барре, міастенія, ботулізм).
Це обмін повітря між атмосферою та легкими. Головний результат вентиляції – підтримання нормального складу альвеолярного газу. Максимальну величину легеневої вентиляції (МВЛ) використовують як один із показників функціональних можливостей дихальної системи.