Термін «дизонтогенія» вперше запроваджено Г. Швальбе (1927) для позначення відхилення внутрішньоутробного формування структур організму від нормального розвитку.
Лебединського (1986), психічний дизонтогенез може бути представлений такими варіантами:
- загальне стійке недорозвинення,
- затриманий розвиток,
- пошкоджений розвиток,
- дефіцитарний розвиток,
- спотворений розвиток,
- дисгармонійний розвиток.
syn -разом, chronos – час) – неузгодженість, відсутність збігу за часом, наприклад, у розвитку чи згасанні певних функцій. Наприклад, асинхронія психічного дозрівання в дітей віком.
Час ураження визначає характер порушення психічного розвитку. Чим раніше відбулася поразка, тим швидше явище недорозвинення психічних функцій; чим пізніше виникло порушення, тим паче можливі явища ушкодження із розпадом структури психічних функцій.