Душа сприймається як самодостатня, саморозвивається реальність, найважливішою актуалізацією якої є духовна діяльність. Психіка розуміється як здатність відбивати дійсність для регуляції поведінки з метою оптимальної адаптації.
у застарілій психологічній термінології сукупність психічних явищ, переживань, основа психічного життя; внутрішній, психічний світ людини.
Психіка простими словами – це нематеріальне, якесь ефемерне відображення зовнішньої реальності у внутрішньому світі людини за допомогою почуттів, емоцій, образів, вражень, реакцій.
Психіка (грец. psychikos – душевний) – властивість людини або тварини суб'єктивно відображати події об'єктивної реальності для її орієнтації та взаємодії з навколишнім середовищем. Термін поширений у психології, філософії та медицині, тому його значення дещо варіюється.