Гемангіома порожнини носа порівняно рідко зустрічається доброякісна пухлина, питома вага якої у структурі всіх новоутворень становить 2—3%, а серед доброякісних — 7% [1]. Перші згадки про неї належать, мабуть, I.
Гемангіома порожнини носа порівняно рідко зустрічається доброякісна пухлина, питома вага якої у структурі всіх новоутворень становить 2-3%, а серед доброякісних – 7% [1]. Перші згадки про неї належать, мабуть, I. Frank [2], який описав її під назвою "піогенна гранульома" у 1940 р.
У міру зростання дефект здатний посварити навколишні тканини, призводити до порушення функцій зору, слуху, дихання. При травмуванні гемангіоми виникає ризик інфікування та утворення виразкових деформацій на поверхні.
Незважаючи на те, що гемангіоми ніколи не переходять у злоякісне утворення, вони можуть бути дуже небезпечними. Пухлина здатна швидко збільшуватися, руйнуючи навколишні тканини або органи, що веде до розвитку тяжких ускладнень: утворення виразок, кровотеч, порушення функцій органу та навіть летальності.