Фрейд говорить про те, що ключ до розуміння жіночої душі — у її сексуальності, але сам при цьому збентежений еротичними розмовами. Не хоче він бути ні гувернанткою, ні пані К., у задушевних бесідах з якими панував Ерос.
Обмовка за Фрейдом – помилка, коріння якої, як вважають психоаналітики, слід шукати в несвідомому. Найчастіше такі застереження чи описки видають думки і почуття, які люди тримають при собі або про які іноді можуть не здогадуватися.
У психоаналізі кохання виступає як Ерос – персоніфікована сила чи першопричина; як потяг, що неминуче вступає в конфлікт із потягом до самозбереження або деструктивними потягами, як афект, що протиставляється ненависті; як здатність або функція, схильна до гальмування, перверзії та сублімації.