Здивування, -я, порівн. Стан, викликаний сильним враженням від чогось л. незвичайного, несподіваного, дивного, незрозумілого; здивування.
Слова, що виражають подив: вражений, здивований, поставлений у глухий кут, спантеличений, здивований, здивований, приголомшений, здивований, в шоці, оглушений.
Здивування виникає від різкої зміни обставин, іншими словами – має статися якась раптова, несподівана подія. Дивним може бути не тільки щось, що ви побачили, але також запах, дотик, смак чи звук.
Концепція подиву є актуальною для багатьох аспектів людської поведінки. Люди помічають несподівані події та зосереджуються на них, подив сприяє цікавості та навчанню. Він також є ключовим фактором емоційного життя.