Судження – це думка, у якій утверджується чи заперечується зв'язок між об'єктами та ознаками. Таким чином, і поняття, і судження є думка. Поняття виділяє та узагальнює об'єкти за допомогою ознак. Судження не виділяє та не узагальнює.
Висновок одна з форм мислення, за допомогою якого з одного або кількох суджень будується нова думка. З погляду логіки висловлювань, висновок – це крок логічного висновку, безпосереднє виведення висловлювання-висновку з одного або більше висловлювань («посилок»), найпростіший міркування.
Тому будь-яке судження буде судженням тоді, коли є розуміння того, про що йдеться. А розуміння без понять неможливе, і слід говорити про те, що, висловлюючи судження, людина вже оперує поняттями.
Судження – форма мислення, в якій щось стверджується або заперечується про існування предметів, зв'язки між предметом та його властивостями або про відношення між предметами. Приклади суджень: «Криголам існують»; «Київ більше Тули» тощо.