Для античного розуміння природи характерно гармонійний пристрій космосу, в цьому космосі причина природи закладена в ній самій. Це не та природа, яка створена Богом, це не створений світ, уявлення про яке виникне разом із християнством, це природа, яка сама в собі містить причину.
Важливою особливістю розуміння природи в античності було уявлення про самодостатність природи. Природа для античного світу є те, що має причину свого існування в собі, не потрібно залучати жодних сутностей для пояснення природи, все є природа, і буття – природа.
Поняття «Природа» має два взаємопов'язані значення у філософії. З одного боку, воно означає сукупність усіх речей, які є природними чи підкоряються звичному нам дії законів природи. З іншого боку, воно означає суттєві властивості та причини окремих речей.
Природа – Матеріальний світ планети Земля, по суті – основний об'єкт вивчення науки. У побуті слово «природа» Часто вживається у значенні природне місце існування людини (все, що нас оточує, за винятком створеного людиною).