Терапевтично резистентна депресія (ТРД), або резистентна депресія, або рефрактерна депресія, – термін, що використовується в психіатрії для опису випадків великої депресії, які резистентні до лікування, тобто не реагують як мінімум на два адекватні курси лікування антидепресантами різних фармакологічних препаратів.
Одним із методів подолання резистентності в подібних випадках є використання антиглюкокортикоїдної терапії (наприклад, блокатора біосинтезу кортизолу – кетоконазолу, або антагоніста глюкокортикоїдних рецепторів – міфепристону, або короткого курсу високих доз дексаметазону з метою супресії власної продукції.
Для профілактики рецидивів депресії використовують антидепресанти. Психотерапія може стати альтернативою тривалій лікарській терапії. Проте порівнянню антидепресивної терапії з психотерапією під час чи після антидепресивної терапії присвячено мало мета-аналізів.
При вираженій тривожній депресії (особливо із суїцидальними думками та намірами) показані пароксетин, есциталопрам, сертралін, міртазапін, амітриптілін; при неглибокій пригніченості з елементами тривоги призначають людиоміл, азафен.