Деменція – це захворювання, у процесі якого порушуються
(Здатність мислити) здібності хворого. Деменція викликає поступове погіршення пам'яті, розумових здібностей, здібності орієнтуватися у часі та просторі, а також здатності впізнавати людей та предмети.
Тяжка (III) стадія деменції. На цьому етапі відбувається остаточне руйнування особистості – людина може повністю втратити пам'ять, починає жити у вигаданому світі, фантазії стають нереальними. При важкій деменції хворий не усвідомлює себе, розлади пам'яті, промови, волі і мислення дуже глибокі.
На останньому етапі розвитку хвороби відбувається швидке згасання хворого. Для цього періоду характерні порушення координації та ходи, стрімка та невиразна мова, відсутність гігієни, неможливість контролю дефекації та сечовипускання, застійні процеси, неадекватна відповідь на інфекції та інші хвороби.
Деструктивні дії таких хворих включають бродяжництво, занепокоєння, крикливість, забіякуватість, відмова від лікування, опір персоналу, безсоння та плаксивість. Поведінкові та психічні порушення, що супроводжують деменцію, недостатньо вивчені, у зв'язку з чим підходи до їх корекції також не розроблені.