Вестибулярне, або справжнє, запаморочення — це відчуття уявного обертання чи руху (кружіння, падіння чи розгойдування) навколишніх предметів чи пацієнта у просторі; воно часто супроводжується нудотою, блюванням, порушенням рівноваги та ністагмом і посилюється (або з'являється) при зміні становища.
Медикаментозне лікування вестибулярних порушень включає застосування препаратів із групи антихолінергічних, антигістамінних препаратів, групи бензодіазепінів.. Використовуються також симптоматичні препарати, наприклад, церукал. Для лікування запаморочення останнім часом застосовується такий препарат, як бетасерк.
Основними симптомами порушення вестибулярного апарату є: посмикування очного яблука (ністагм) і запаморочення, порушення фіксації погляду. Також можуть виникати зміни пульсу та ритму дихання; порушення рівноваги, посилення потовиділення, нудота, блідість або почервоніння обличчя та шиї.
Будь-яке, навіть незначне порушення його функції, призводить до серйозних наслідків, здатних швидко змінити звичний ритм життя хворого. При порушенні функції вестибулярного апарату у хворого виникають характерні ознаки: запаморочення, порушення слуху і зору, втрата рівноваги.