Деперсоналізація (від лат. dē – приставка, що виражає позбавлення або відсутність + лат. persōna – "особистість") – психопатологічний симптом, що характеризується розладом самосприйняття особистості та відчуженням її психічних властивостей.
Порушення сприйняття власного «я», відчуття нереальності того, що відбувається, напади тривоги, панічні атаки та втрата емоцій — так виглядають симптоми розладу деперсоналізації, який часто плутають із шизофренією.
При дереалізації навколишнє сприймається зміненим, дивним, невиразним, чужим, примарним, тьмяним, застиглим, неживим. Воно сприймається як би «крізь туман, молоко, плівку, малопрозоре скло», часто втрачає об'ємність та перспективу — «як на фотографії», відчуттям якоїсь «гри», або «як уві сні».
Пацієнти з деперсоналізацією скаржаться на втрату або притуплення почуттів до близьких, навколишнє бачиться «тьмяним, безбарвним», сприймається «як уві сні» або «через скло».