Нерідко терміном «поведінка» характеризують систему вчинків людини, що є реалізацією моральних установок. Однак найчастіше під поведінкою розуміють систему дій щодо підтримки свого існування, що здійснюються біологічним індивідом будь-якого рівня організації.
Поведінка – певний сформований образ взаємодії з довкіллям. Поведінка визначається здатністю змінювати свої дії під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.
Існує багато класифікацій поведінки. Розрізняють соціальне та індивідуальне поведінка, відрізняють внутрішнє та зовнішнє поведінка, вроджене та набуте (а в ньому – творче), навмисне і ні, усвідомлене і ні, правильне та хибне.
Поведінка виникає на тому рівні організації матерії, коли її живі структурні утворення набувають здатності сприймати, зберігати та переробляти інформацію, використовуючи її з метою самозбереження та пристосування до умов існування або (у людини) їхньої активної зміни.