Але Понтій Пилат, що розіп'яв Господа Ісуса Христа з боязні позбутися кесаревої дружби, належав до людей стародавнього світу, які, за словом апостола, були «синами ночі та темряви» (1Фес. 5:5), втратили світло істини і в пошуках за ним прийшли тільки до заперечення його існування.
Боягузтво — ось головне лихо Понтія Пілата. «Боягузтво, безперечно, одна з найстрашніших вад» — чує уві сні Понтій Пілат слова Ієшуа.
Ісус відповів: ти кажеш, що Я Цар. Я на те народився і на те прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає Мого голосу. Пилат сказав Йому: Що правда? І, сказавши це, знову вийшов до Юдеїв і сказав їм: Я ніякої вини не знаходжу в Ньому.
Pontius Pilatus, ін.-грец. Πόντιος Πιλάτος; народився близько 12 року до зв. е., Апруцій, Римська імперія – помер після 37 року) – римський префект Юдеї з 26 по 36 рік, з вершницького стану.