Пацієнти з деперсоналізацією скаржаться на втрату або притуплення почуттів до близьких, навколишнє бачиться «тьмяним, безбарвним», сприймається «як уві сні» або «через скло».
Головна ознака деперсоналізації – відчуття, ніби людина втрачає фізичний зв'язок зі світом навколо та власним тілом. Вважається, що так проявляється захисний механізм, коли під час стресу чи серйозного потрясіння свідомість відключається від реальності.
З'являється відчуття, ніби божеволієш. Це заважає стосункам та роботі, лякає і навіть обмежує повноту життя: стає складно сконцентруватися на повсякденних справах, виникає відчуття безнадійності, посилюється тривожність та депресія.
Люди з деперсоналізацією здебільшого живуть із цим страхом, з відчуттям себе як уві сні щодня. Їхній внутрішній і зовнішній світ здається дивним і чужим, а це спричиняє деформацію почуття самості.