При гострому нападі запаморочення призначають вестибулосупресивну терапію, тривалість якої не повинна перевищувати 2-3 доби. Крім симптоматичної терапії, для лікування хвороби Меньєра використовують діуретики та бетагістин, які зменшують ступінь ендолімфатичного гідропсу.
У важких випадках хвороби Меньєра можливе хірургічне лікування. Медикаментозне лікування вестибулярних порушень включає застосування препаратів із групи антихолінергічних, антигістамінних препаратів, групи бензодіазепінів. Використовуються також симптоматичні препарати, наприклад, церукал.
В цілому компенсація статичного дефіциту, як правило, відбувається протягом кількох днів чи тижнів, в той час як компенсація динамічних розладів має тенденцію до незавершеності та здійснюється протягом більш тривалого часу.
Тривалість клінічних проявів становить у середньому від 1 тижня до 3 місяців, після чого хвороба безвісти зникає і ніколи більше не повторюється.