Можливо, воно родом з дитинства, можливо, був якийсь психотравмуючий досвід пізніше… Після травмуючого досвіду чи систематичних помилок виховання людина справді може почати на різний життєвий досвід реагувати типовим, закріпленим набором почуттів, часом гіперболізованою чи неадекватною ситуації.
Зазвичай сором ховається за іншими проблемами: заниженою самооцінкою, самобичуванням, втомою від спілкування та складнощами у відносинах з близькими. А буває і так, що він маскується під гнів чи користь.
Сором пов'язаний із відчуттям соціальної неприйнятності того, за що соромно. Для виникнення почуття сорому потрібні реальні чи передбачувані свідки того, за що соромно – ті, перед ким соромно. Без свідків почуття сорому не виникає, але може виникати почуття провини.