Люди з тривожно–уникаючим типом прихильності мають негативний внутрішній образ, у зв'язку з чим вони прагнуть близькості. У той же час вони мають негативний образ інших людей, не довіряють їм, бояться бути відкинутими ними. Їм складно бути відкритими та показувати свої почуття, не відчуваючи при цьому страху близькості.
Пацієнтам з уникаючим розладом особистості показано тривала психотерапія, але не в умовах стаціонару, а амбулаторно. Лікар-психотерапевт повинен привернути до себе пацієнта, обговорити з ним його страхи, спонукати до дії. Усі життєві помилки, що здійснюються пацієнтом, обговорюються під час прийому.
Цей варіант уподобання поєднує, відповідно, риси тривожного і уникаючого типів і зазвичай зустрічається у тих, хто пережив насильство. Такі люди прагнуть любові, близькості та турботи, але бояться вступати у стосунки. Їх лякає перспектива бути знехтуваними.