διάγνωσις, лат. diagnosis «розпізнавання»; від dia «через, за допомогою» + gnosis «знання») — медичний висновок про стан здоров'я обстежуваного, а також сутність хвороби та стан пацієнта, виражений у прийнятій медичній термінології та заснований на всебічному систематичному вивченні пацієнта.
Виділяють такі види діагнозу: клінічний, патологоанатомічний, судово-медичний, санітарно-епідеміологічний діагноз.
У рубриках діагнозу «Основне захворювання» та «Супутні захворювання» на першому місці завжди повинна стояти нозологічна одиниця (захворювання, травма, якщо це неможливо – синдром), що має код у МКХ-10. Далі йде уточнення її форми, особливостей пато-, морфо-, та танатогенезу, вказуються її прояви.
Лікуючий лікар встановлює діагноз, який є заснованим на всебічному обстеженні пацієнта і складеним з використанням медичних термінів медичним висновком про захворювання (стан) пацієнта, у тому числі причиною смерті пацієнта.