Загальне самовідчуття при почутті провини — «Я поганий», що супроводжується тілесними ознаками як агресії на самого себе, так і почуття страху: напруга м'язів у різних ділянках тіла (тілесний малюнок страху), порушення дихання та почастішання серцебиття, «бажання сховатися».
Почуття провини викликає тяжкість і напругу, позбавляє спокою, думки постійно повертаються до однієї і тієї ж ситуації. Людині хочеться якнайшвидше її позбутися і відчути полегшення. Як бути у цій ситуації, розповідає психолог сімейного центру «Витоки» Ганна Знатнова.
Якщо її не перервати, вона може стати хронічною. Це може призвести до емоційного вигоряння та проблем зі сном, підвищити ризики розвитку тривожного розладу та депресії. Інша небезпека полягає в тому, що почуття провини, що не припиняється, може змусити людину приймати невигідні для себе рішення.
Згідно з Фрейдом, почуття провини виникає через тривогу: її наше маленьке «Я» відчуває щоразу, коли «Над-Я», голос совісті, вимагає від нього бути досконалим. Чим більше ми хочемо стати бездоганними, гідними любові, тим більше нас звинувачує внутрішній суддя. Через нього ми ставимося до себе як до нікчеми.