Дітям із порушеннями мови притаманні нестійкість інтересів, знижена спостережливість, знижена мотивація, негативізм, невпевненість у собі, підвищена дратівливість, агресія та уразливість. У таких дітей можуть виникнути труднощі у спілкуванні з оточуючими та у налагодженні контактів з однолітками.
Характерно для важких порушень мови загальне її недорозвинення, що виявляється у неповноцінності як звукової, і лексичної, граматичної сторін промови. Внаслідок цього у більшості дітей з тяжкими порушеннями мови спостерігається обмеженість мислення, мовних узагальнень, труднощі у читанні та письмі.
Відчуття «каші» у роті. Дитина переставляє, пропускає, замінює склади, вставляє непотрібні склади: саф (шафа), хахіст (хокеїст), ауські (ручки), када (сковорода); Неправильна звуковимова (до 5 років неправильно вимовляє 3 звуки і більше).
Діти з мовними порушеннями погано переносять спеку, поїздку в транспорті, нерідко скаржаться на головний біль, нудоту і запаморочення. У багатьох із них виявляються порушення рівноваги, координації рухів, малорозвинена загальна та дрібна моторика. Часто такі діти швидко виснажуються і пересичуються будь-яким видом діяльності, тобто.