При дереалізації навколишнє сприймається зміненим, дивним, невиразним, чужим, примарним, тьмяним, застиглим, неживим. Воно сприймається як би "крізь туман, молоко, плівку, малопрозоре скло", часто втрачає об'ємність і перспективу – "як на фотографії", відчуттям якоїсь "гри", або "як уві сні".
Ознаки дереалізації: відчуженість від навколишньої дійсності, близьких людей; Спотворення сприйняття навколишнього світу – часу, розміру та форм предметів, відстані; Відчуття відстороненості від свого тіла, розуму, відчуттів.
З'являється відчуття, ніби божеволієш. Це заважає стосункам та роботі, лякає і навіть обмежує повноту життя: стає складно сконцентруватися на повсякденних справах, виникає відчуття безнадійності, посилюється тривожність та депресія. Часто дереалізацію згадують разом із деперсоналізацією.
Людина іноді (постійно) відчуває, що "бачить себе з боку", "не може керувати своїм тілом або його частинами", "втрачає чіткість сприйняття навколишньої реальності" і т.д.