Си́напс (грец. σύναψις, від συνάπτειν — з'єднання, зв'язок) — місце контакту між двома нейронами або між нейроном і ефекторною клітиною, що отримує сигнал. Служить передачі нервового імпульсу між двома клітинами, причому під час синаптичної передачі амплітуда і частота сигналу можуть регулюватися.
Синапси утворені мембранами двох контактуючих клітин, пресинаптичної та постсинаптичної, які розділені вузькою синаптичною щілиною. Медіатор виділяється в синаптичну щілину за рахунок зкзоцитозу, дифундує до рецепторів постсинаптичної мембрани, зв'язується з ними та передає сигнал сусідній клітині.
Усе синапси характеризуються рядом загальних властивостей:
- одностороннє проведення збудження;
- сповільнене (затримка) проведення збудження (в електричних синапсах затримка коротше);
- низька збудливість та лабільність;
- здатність до сумації збуджень;
- схильність до втоми.
Сінапс – Це місце контакту між двома нейронами або між нейроном та клітиною робочого органу. Головними елементами синапсу є мембрани двох клітин (пресинаптична та постсинаптична мембрани) та простір між ними (синаптична щілина).