Початковим резервуаром вірусу сказу, мабуть, є деякі кажани, які можуть бути здоровими чи хворими носіями залежно від виду. Згідно з філогенетичним дослідженням, вірус сказу, як вважають, походить від рабдовірусів комах близько десяти тисяч років тому.
При цьому на сказ можуть хворіти не лише домашні, а й дикі тварини. Інфекція передається людям і тваринам через слину, зазвичай при укусах, подряпинах або прямому контакті зі слизовими оболонками (наприклад, очі, порожнина рота або відкриті рани).
Збудник сказу – специфічний вірус, що міститься у слині хворої тварини. Зараження людини відбувається при укусі та проникненні в рану слини хворої тварини. Впровадившись через пошкоджену шкіру, вірус сказу поширюється нервовими стовбурами до головного і спинного мозку.
Збудник сказу – вірус Neuroiyctes rabid, відноситься до групи міксовірусів роду Lyssavirus сімейства Rhabdovtridae.