Прогноз перебігу захворювання здебільшого сприятливий. У 80% випадків тики проходять самостійно після досягнення підліткового віку та не вимагають лікування. Вони можуть виявлятися лише епізодично в період підвищеної стомлюваності, втоми та емоційної напруги.
Невропатологи вважають, що тик можуть викликати наслідки різних травм та захворювань: черепно-мозкові травми, менінгіт, остеохондроз, вегето-судинна дистонія. Найсерйознішим варіантом тику є синдром Жиля де ля Туретта.
Найчастіше ніякого особливого лікування дитячі тики не вимагають. Батькам слід лише дотримуватися тих нескладних правил і рекомендацій, які вже були наведені вище. Як правило, правильна організація режиму дня дитини та навколишній мікроклімат дуже швидко допомагають забути про таку проблему, як нервовий тик.
Зазвичай тіки, що виникли у дітей 6–8 років, після терапії проходять безслідно. Ранній початок тиків (3-6 років) характерний для тривалого їх перебігу, аж до підліткового періоду, коли тики поступово зменшуються. Якщо тики з'явилися до 3 років, вони зазвичай є симптомом якогось важкого захворювання.