Паркінсонізм – це синдром, що характеризується поєднанням гіпокінезії з 1 як мінімум симптомом: тремором спокою, ригідністю та постуральною нестійкістю. Найчастішою формою синдрому паркінсонізму є ідіопатичний паркінсонізм, або хвороба Паркінсона.
Паркінсонізм – неврологічний синдром, для якого характерні ригідність (різке підвищення м'язового тонусу), гіпокінезія (уповільненість рухів) та тремтливий гіперкінез (тремор спокою, який виражається у тремтіння кінцівок).
Характерна «поза манекена» («поза прохача»). Тремтливо-ригідна форма характеризується тремором кінцівок, переважно їх дистальних відділів, до якого приєднується скутість довільних рухів.
У спеціальній літературі з цього питання різниця між «синдромом» та «хворобою» часто інтерпретується наступним чином: хвороба Паркінсона являє собою паркінсонізм, для якого немає жодних інших причин, крім певного поєднання а) внутрішніх схильностей та б) зовнішніх пускових факторів.