Мієлопатія сприяє погіршенню іннервації внутрішніх органів, як наслідок – розвиток серцево-судинних та інших патологій. Мієлопатія шийного відділу хребетного стовпа найчастіше розвивається на тлі попередніх дегенеративно-дистрофічних захворювань, а саме – остеохондрозу та його ускладнень.
У деяких випадках мієлопатію можна вилікувати лише хірургічно.. Якщо невролог під час обстеження виявить вагомі показання для оперативного лікування, він направить пацієнта на консультацію до нейрохірурга, травматолога чи хірурга іншої спеціалізації.
Лікування мієлопатії Після діагностики хворому призначають курс симптоматичної терапії (знеболюючі, міорелаксанти), основний акцент робиться на лікування основного захворювання, що спровокував мієлопатію, також украй рекомендована фізіотерапія, лікувальна фізкультура, масаж.
Мієлопатія — узагальнене поняття, що використовується в неврології для позначення різних за своєю етіологією уражень спинного мозку, які зазвичай мають хронічний перебіг. Клінічно вони можуть виявлятися порушеннями сили та тонусу м'язів, різними сенсорними розладами, дисфункцією тазових органів.