Педагоґ у Стародавній Греції (др. -грец. παιδαγωγός, «провідний дитини») — раб, догляду якого в афінських сімействах доручалися хлопчики з семирічного віку. До обов'язків педагога входила охорона вихованця від фізичних та моральних небезпек, а до вступу хлопчика до школи – і елементарне навчання грамоти.
Освіта в Афінах була привілеєм вільних чоловіків. Маленькі афіняни починали навчатися із семи років. Залежно від добробуту сімей навчання проходило індивідуально вдома або в групах. У програму зазвичай входили рахунок, читання та лист за допомогою покритих воском дощечок та стилосів.
Освіта греки починали отримувати після досягнення 7-річного віку. До цього часу дитина знаходилася під опікою мами, була у неї і годувальниця. Зі шкільної лави на перший план виходив батько і раб-учитель. Саме раби були освітянами.
Дітей забирали у батьків та поміщали до казарми, де вони виховувалися у максимально жорстких умовах до 12 років. Їх бідно годували та одягали, щоб вони вчилися виживати самостійно. Грамоту викладали у мінімальному обсязі, основний наголос робився на фізичне виховання.