Стародавня Греція, Еллада (ін.-грец. Ἑλλάς) — загальна назва територій міст-держав (полісів), населення яких становили в основному давньогрецькі племена: еолійці, ахейці, іонійці та дорійці. Етнічна карта Греції залишалася однорідною і практично не змінювалася протягом усієї античної доби.
Основу грецького народу склала грецька етнічна спільнота, яка почала утворюватися у ІІ тис. до н. е. після переселення на південь Балканського півострова, на острови Егейського моря та західне узбережжя малої Азії племен іонійців, ахейців, еолійців та дорійців, які асимілювали автохтонне населення.
Як іменували себе жителі стародавньої Греції: греки; елліни; метеки; фракійці.
Давньогрецька міфологія вперше згадує греків у Фессалії, де жив прабатько греків. Еллін і три його сини – Дор, Еол і Ксуф. На початку І тис. до н. е.