Стан хронічного стресу; підвищена тривожність; Клімактеричний період; Стенокардія, гіпертонія, аритмія – седативні використовуються у складі комплексного лікування; Дентофобія за необхідності лікування у стоматолога [i].
Сильні заспокійливі призначає лише лікар – невролог та психотерапевт у разі розладів емоційної сфери, а психіатр – при порушеннях психічної діяльності. Підставою для прийому подібних ліків є виражений стрес та супутні йому симптоми.
Седативний ефект (через фр. sédatif від лат. sedatio «заспокоєння») – викликане лікарськими препаратами зменшення дратівливості чи хвилювання та (при збільшенні дози) снодійний ефект.
Заспокійливі засоби діють за рахунок зміни нервових зв'язків мозку та центральної нервової системи. При цьому вони розслаблюють тіло, знижуючи активність мозку. У діяльності нервової системи можна виділити два основні процеси: збудження та гальмування. Якщо стан у нормі, ці процеси у людини збалансовані.