До них відносяться: певний рівень розвитку пізнавальних інтересів, готовність до ухвалення нової соціальної позиції, самооцінка, наявність опосередкованої шкільної мотивації (бажання вчитися), а також достатній розвиток інтелектуальної сфери, рівня спілкування та довільної поведінки.
Процес, у якому учень займає активну позицію навчального себе за допомогою вчителя і однолітків. Основною функцією педагогічної оцінки є. Розвиток мотиваційної сфери учня.
Перетворення дитини на суб'єкта, зацікавленого в самозміні та здатного до нього, становить основний зміст процесу розвитку. Забезпечення умов такого розвитку – основна мета навчання», так писав В. В. Рєпкін.
Вихідним моментом у навчанні є потребностно-мотиваційний аспект. Пізнавальна потреба є, з одного боку, причиною діяльності вчення, з іншого боку – її результатом – сформованим мотивом.