Фундаментальним компонентом структури особистості Роджерс вважав "я-концепцію", що формується в процесі взаємодії суб'єкта з навколишнім соціальним середовищем і є інтегральним механізмом саморегуляції його (суб'єкта) поведінки.
Зв'язок досвіду з поведінкою є суттєвою тезою у феноменологічній теорії Роджерса. Він наполягав на тому, що поведінку людини не можна зрозуміти, не звертаючись до її суб'єктивної інтерпретації подій.
Фундаментальне поняття теорії Роджерса – "Я-концепція", або "Самість", Яка визначається як гештальт, що складається з сприйняття себе і своїх взаємин з іншими людьми, а також з цінностей "Я".
Як описувалося раніше, Роджерс пояснював особистісні розлади та психопатологію в термінах значної невідповідності між дійсним переживанням людини та її Я-концепцією щодо цього переживання.